Острівець щастя Миронівської громади: чому діяльність Лікарні відновного лікування знову опинилася під загрозою?

Наш сьогоднішній матеріал про Миронівську лікарню відновного лікування «Радон», яка опинилася на межі закриття, – це історія про відданість своїй справі. А ще – про лукавість активістів та нерішучість чиновників, недоліки реформи децентралізації та катастрофічне положення вітчизняної медицини, рівень якої щороку стрімко летить у прірву.

«Нова Київщина» вирішила проаналізувати ситуацію, визначити винуватців подій  та з’ясувати, чи можна зберегти унікальний заклад, аналогів якого немає практично по всій Україні.

Острівець щастя в Миронівській громаді

Про дію води Миронівського джерела науковцям було відомо іще з 1913 року, але лише в 1957 році, після проведення ряду досліджень, хімічних аналізів та вивчення властивостей води, цю воду віднесли до мінеральних гідрокарбонатно-кальцієво-магнієвих вод з вмістом радону та відкрили бальнеологічну лікарню, відому на весь Радянський Союз.

У 2020 році Лікарня відновного лікування, як і більшість закладів даного типу в Україні, потрапила під дію медичної реформи і не підписала жодного пакету послуг із Національною службою здоров’я України, тому лікувальний заклад залишився практично без фінансування. Зусиллями депутатів Київської обласної ради від партії «Європейська Солідарність» унікальний санаторій вдалося зберегти: міський голова Віталій Савенко забрав медичний заклад як єдиний майновий комплекс у власність громади.

І хоча останнім часом фінансова підтримка з боку місцевої влади бажала би бути кращою, функціонування лікувального закладу відбувалося без перешкод: паралельно з радонотерапією, кваліфіковані фахівці в процесі лікування надавали комплекс фізіотерапевтичних процедур, зокрема – масаж, лікувальну фізкультуру, суху тракцію (витяжіння) хребта, парафіно-озокеритні аплікації, душ Шарко та інші процедури. Працівники лікарні були впевнені: через те, що їхні послуги користуються великою популярністю серед жителів Київщини та України, питання щодо браку фінансування найближчим часом виникати не буде.

Найгірше ж, за словами очевидців, розпочалося із грудня 2021 року. Зі слів працівника лікарні, який захотів залишитися невідомим, перед Новим роком колектив попередили: фінансування із місцевого бюджету передбачено лише на першу половину 2022 року, а отже – функціонування медичного закладу знову опинилося під загрозою.

Бюджетне фінансування: щороку – менше

Як свідчить паспорт бюджетної програми Миронівської міської ради «Багатопрофільна стаціонарна медична допомога населенню», фінансова підтримка Комунального некомерційного підприємства Миронівської міської ради «Лікарня відновного лікування – Радон» на 2020-2022 роки передбачає виділення коштів на суму 14 мільйонів 242 тисячі 200 гривень: із них, зокрема, 5 мільйонів гривень було виділено у вересні 2020 року, на момент переведення медичного закладу на баланс Миронівської територіальної громади.

Минулого року фінансова підтримка Лікарні відновного лікування становила 5 мільйонів 751 тисячу гривень. Шляхом елементарних математичних підрахунків з’ясовуємо, що цьогоріч фінансування лікарні обійдеться місцевому бюджету в 3 мільйони 491 тисячу 200 гривень, що майже на 40% менше, ніж минулого року.

Враховуючи те, що в структурі видатків бюджету (станом на 2021 рік – майже 410 мільйонів гривень) частка фінансування медичного закладу становила лише 1,4%, проблем із фінансуванням не передбачалося. Проте джерело «Нової Київщини» у Миронівській міській раді наголошує: проблема криється не у фінансовому, а в політичному аспекті життя громади та ставленні до місцевої влади, яке кардинально змінилася навесні 2021 року.

Спочатку – політика, громада – потім

30 березня 2021 року працівниками управління стратегічних розслідувань Національної Поліції у Київській області було викрито одного із заступників Миронівського міського голови під час отримання неправомірної вигоди. Поліцейські повідомляли: посадовець за певну грошову винагороду нараховував абсолютно завищені премії та надбавки працівникам виконавчого комітету – суми становили від 200% до 350 % до щомісячної заробітної плати. Після цього, у рамках винагороди підлеглі віддавали йому частину коштів, яка варіювалася від 5 000 до 40 000 гривень. Місцеві активісти – представники ГО «Вільні люди України» Вадим Верхолаз та Ольга Чупіс – надіслали запит до Віталія Савенка, де вимагали оприлюднити суми нарахованої плати працівникам апарату Миронівської міської ради, а також старостам старостинських округів громади. Отримані результати жителів громади неабияк вразили, адже суми нарахованих заробітних плат сягали кількох десятків тисяч гривень.

В умовах часткового зниження рівня довіри з боку громади, місцева влада вирішила переглянути окремі аспекти своєї діяльності, зокрема – змінити інформаційну політику. Окрім традиційних привітань зі святами на сторінці міської ради у Facebook, міський голова Віталій Савенко почав записувати відеозвернення до жителів громади, коментуючи актуальну суспільно-політичну повістку дня. Відбулися й кадрові зміни: 5 листопада  2021 року було затверджено нового заступника  міського голови Петра Сокирка, кандидатуру якого запропонував очільник ПрАТ «Миронівський завод із виробництва круп і комбікормів» Олександр Жукотанський.

Місцева влада навіть пішла на поступки активістам: онкохворій Ірині Коркішко, якою опікується благодійний фонд «Вільні люди України», на лікування було виділено 50 тисяч гривень. У своєму зверненні Віталій Савенко наголосив: в наступному календарному році родина Коркішко також може звернутися до міської ради і у визначеному порядку отримати матеріальну допомогу. Керівник благодійного фонду Ольга Чупіс заявила про перемогу здорового глузду, вкотре звинувативши місцеву владу у бездіяльності та корумпованості.

Однак, із позицією активістів погоджуються не всі. Багато представників громадськості, з якими «Новій Київщині» довелося поспілкуватися, вбачають у діях Ольги Чупіс та її команди політичний мотив. За їх словами, ажіотаж із розмірами заробітних плат посадовців Миронівської міської ради — ідеальний привід для нарощування політичних балів.

«Ніхто нічого не має проти благодійної діяльності, навпаки — я вважаю, що міська рада має ще активніше допомагати жителям нашої громади, в тому числі онкохворим, в рамках «Турботи» та інших програм бюджету, кошти на це є. Проте реальна мета Чупіс та її компанії — влада, і вони це вже навіть не приховують. Ви тільки почитайте їхні вимоги до керівництва міської ради — тут і зниження комунальних тарифів, і зарплата мера 20 тисяч гривень, і повний аудит діяльності місцевої влади — це ж суцільний популізм! Де гарантія, що вони не будуть виписувати собі такі ж захмарні премії, коли прийдуть до влади? Те, що Савенкові пора на пенсію — факт, але наразі реальної альтернативи йому не існує, а ці горе-активісти при владі, які зовсім не орієнтуються в структурі бюджету та проблемах громади, тільки погіршать ситуацію», — коментує протистояння активістів із місцевою владою джерело із громадських кіл, ознайомлене із ситуацією в кулуарах міської ради.

Сама Ольга Чупіс звинувачення на свою адресу спростовує, вважаючи їх наклепом.

«Під моїм патронатом онкохворій миронівчанці було зібрано 33000$ та 97000$ — на трансплантацію кісткового мозку. Дуже шкода, що засоби мас-медіа нахабно маніпулюють інформацією, вводячи людей в оману», — звернулася керівник благодійного фонду до редакції інформаційної платформи.

Видатки на утримання чиновників — актуальна тема для обговорення не тільки в Миронівський громаді. Наприклад, у бюджеті Української територіальної громади, що на Обухівщині, витрати на утримання апарату міської ради на 2022 рік становлять 49 мільйонів гривень, тоді як загальна сума видатків становить трохи більше 300 мільйонів гривень. У Миронівці аналогічна бюджетна програма передбачає виділення коштів на суму 55 мільйонів гривень, при видатках на суму 410 мільйонів.

До чого тут водолікарня? Річ у тім, що за словами співрозмовника «Нової Київщини», рішення щодо скорочення видатків Лікарні відновного лікування було прийнято за участі згаданих активістів, які вважають, що фінансування медичного закладу обтяжує і так невеликий бюджет територіальної громади. Така позиція викликає щонайменше подив, щонайбільше – обурення: в умовах кризової ситуації у вітчизняній медицині, робота працівників водолікарні заслуговує на повагу та підтримку, але точно – не на публічний осуд через фінансовий аспект їхньої діяльності.

У коментарі «Новій Київщині» один із учасників матеріалу Олександр Верхолаз запевнив, що реальна мета активістів – розширити лікувальну базу та забезпечити прозоре фінансування лікарні. Попри це, інший співрозмовник НК вкотре наголосив, що мова йшлася саме про скорочення фінансової підтримки.

Навіть попри це, вирішення ситуації залишається можливим: необхідно внести зміни до бюджетної програми «Багатопрофільна стаціонарна медична допомога населенню» та збільшити суму фінансової підтримки Комунального некомерційного підприємства Миронівської міської ради «Лікарня відновного лікування – Радон» щонайменше на 2 мільйони гривень. І тоді питання щодо функціонування водолікарні стане закритим!

Замість епілогу

Історія Лікарні відновного лікування має змусити всі сторони задуматися та зробити висновки: активістам – що у випадку перемоги, «удар владою» може стати для них нищівним, і в момент загального тріумфу обов’язково з’являться ті, хто стануть по іншу сторону барикад; місцевій владі – що турбота про людей має проявлятися не тільки перед виборами, а матеріальний добробут працюючих Миронівської громаді – залишатися пріоритетним в їхній діяльності. Працівникам Миронівської водолікарні хотілося б подякувати за невтомну працю на благо громади  та висловити сподівання, що це ганебне непорозуміння незабаром закінчиться. Будь-яка історія може мати щасливий кінець, головне – зробити правильний вибір, керуючись холодним розумом та здоровим глуздом, а не тимчасовими емоціями!