«Миронівський край»: традиції, які не зникли з часом

З моменту проголошення Незалежності України національний медіапростір зазнав суттєвих змін, що вплинуло й на функціонування районної преси. В умовах поступового демонтажу державного контролю над медіа та переходу до ринкових умов багато районних газет припинили свою діяльність. Одним із видань, що зберегло свою самостійність і адаптувалося до нових умов, стала газета «Миронівський край».

У 2005 році, коли ініціатор реформ Віктор Глущенко вийшов на пенсію, а редакцію газети очолив М. Капля, «Миронівський край» продовжував використовувати більшість усталених форм журналістської діяльності, запроваджених колишнім редактором-реформатором. На шпальтах газети й надалі з’являлися матеріали, написані юними кореспондентами: учнями миронівських шкіл, а також студентами столичних та черкаських університетів.

У випуску від 11 липня 2006 року на читача очікує розповідь учнів Миронівської ЗОШ №1 і №2 про відвідування столиці Чехії Праги, відомої своєю архітектурною спадщиною.

У вересні того ж року учень Потіцької школи Роман Зварич підготував матеріал про партизана з села Коротище Пилипа Стрільця.  А напередодні новорічних свят у рубриці «Шкільні вісті» було розміщено одразу дві публікації, що підтверджувало популярність молодіжного сегменту на шпальтах газети.

Незмінно актуальною темою залишалися і жнива – один із головних сюжетів українського селянства. Якщо в минулому газетярі  оспівували «ударників п’ятирічок» в дусі панівної комуністичної ідеології, то тепер  висвітлювали роботу сучасних хліборобів у нейтральному інформаційному тоні.

У матеріалі «Трударі осіннього поля» від 26 вересня 2006 року описувався збір врожаю цукрових буряків, згадувалися імена механізаторів Петра Шевченка, Андрія Ницуна, Євгена Чекменьова та Петра Покотила. Підкреслювалося, що «в їхніх руках — доля врожаю». Своє слово про жнива висловила і студентка факультету української журналістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького І. Філіпенко у матеріалі «Кличе поле хліборобів» від 11 липня 2006 року.

Продовжував творити на сторінках газети її багаторічний очільник Віктор Глущенко, звертаючись до маловідомих епізодів з життя Митронівської громади. В одному з матеріалів він розповідав про ревнивого чоловіка, який прийшов скаржитися на головного лікаря Миронівської водолікарні на засідання районного комітету Компартії. Виявилося, що сталося прикре недорозуміння: його дружину, яка приїхала на лікування з іншого міста, керманич лікарні просто провів до місця проживання. В іншому матеріалі Віктор Антонович розповідав про «будинок на часнику». Напередодні будівництва багатоповерхівки, на її місці розташовувалася приватна будівля, господарі якої мали цілу плантацію часнику і займалися продажем овочу на ринках Миронівщини.

«Миронівський край» поєднував традиційні підходи до локальної журналістики з поступовою модернізацією тематичного й авторського спектру. Залишаючись джерелом інформації про життя громади, газета продовжувала підтримувати історичну пам’ять, зв’язок поколінь і унікальну регіональну ідентичність.