«Миронівський край»: традиції, які не зникли з часом

З моменту проголошення Незалежності України національний медіапростір зазнав кардинальних змін. Не винятком стала і діяльність районних газет: кількарічна епоха переходу від контрольованої інформаційної політики до повної свободи друку стала викликом для багатьох видань. Багато «районок» припинили свою діяльністю, не витримавши буревій фінансової самостійності. Втім, газета «Миронівський край» виявилася серед тих видань, які не лише зайняти своє місце в сучасній історії, але й зберегти данину традиціям.

У 2005 році, коли ініціатор реформ Віктор Глущенко вийшов на пенсію, а редакцію газети очолив М. Капля, «Миронівський край» залишався вірним багатьом усталеним формам журналістської діяльності запровадженим колишнім редактором-реформатором. На шпальтах газети й надалі з’являлися матеріали, написані юними кореспондентами: учнями миронівських шкіл, а також студентами столичних та черкаських університетів.

У випуску від 11 липня 2006 року на читача очікує розповідь учнів Миронівської ЗОШ №1 і №2 про відвідування столиці Чехії Праги – міста, де історія дихає чи не з кожного фасаду будівлі. А в матеріалі напередодні Дня партизанської слави учень Потіцької школи Роман Зварич ділився з читачами газети історією про партизана Пилипа Стрільця з села Коротище — скромну, але яскраву постать у мозаїці історії Миронівщини.

Напередодні новорічних свят, рубрика «Шкільні вісті» розмістила одразу два матеріали – показник того, що вогонь юнацької журналістики не лише не згас, але й зміцнів.

Незмінно актуальною темою залишалися і жнива – один із головних сюжетів українського селянства. Якщо в минулому газетярі  оспівували «ударників п’ятирічок» в дусі панівної комуністичної ідеології, то тепер – без надокучливих гасел і лозунгів, але з не меншою повагою – описували сучасних хліборобів. У матеріалі «Трударі осіннього поля» від 26 вересня 2006 року описувався збір врожаю цукрових буряків і згадувалися імена механізаторів Петра Шевченка, Андрія Ницуна, Євгена Чекменьова та Петра Покотила. Підкреслювалося, що «в їхніх руках — доля врожаю». Своє слово про жнива висловила і студентка факультету української журналістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького І. Філіпенко у матеріалі «Кличе поле хліборобів» від 11 липня 2006 року.

Продовжував творити на сторінках газети її багаторічний очільник Віктор Глущенко. Його нариси – немов дрібні пазли, з яких складалася цікультурна мозаїка Миронівщини. В одному з матеріалів він розповідав про ревнивого чоловіка, який прийшов скаржитися на головного лікаря Миронівської водолікарні на засідання районного комітету Компартії. Виявилося, що сталося прикре недорозуміння: його дружину, яка приїхала на лікування з іншого міста, керманич лікарні просто провів до місця проживання. В іншому матеріалі Віктор Антонович розповідав про «будинок на часнику». Напередодні будівництва багатоповерхівки, на її місці розташовувалася приватна будівля, господарі якої мали цілу плантацію часнику і займалися продажем цього пряного овочу на ринках Миронівщини.

Так «Миронівський край» і надалі залишався живим літописом громади — не лише фіксуючи події, а й вплітаючи в них голоси молоді, селянства і старожилів, розповідаючи про буденне та виняткове в житті своєї малої Батьківщини.