Тиша після вибуху: як районна преса Київщини висвітлювала наслідки аварії на ЧАЕС
Під час вибуху на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року, районна преса опинилася в умовах суворої інформаційної ізоляції. Попри те, що навіть керівництво обласного комітету Комуністичної партії України було мало поінформованим про подію, редакціям районних газет радили відкинути паніку та чутки та висвітлювати лише офіційну інформацію радянських інформаційних агентств.
За спогадами колишнього головного редактора газети «Миронівський край» Віктора Глущенка, попри те, що чутки про вибух на атомній електростанції розповсюджувалися теренами Миронівської громади вже опівдні 26 квітня, районна преса мовчала кілька днів. У книзі «Миронівка. Сторінки історії» Глущенко зазначає, що в день аварії у черговому випуску районної газети «Червона зірка» висвітлювалися новини про переможців соціалістичних змагань у тваринництві, а також проведення весняних робіт у місцевих колгоспах.
Через два дні після вибуху до редакції районної газети зателефонував завідувач сектору преси Київського обласного комітету КПУ з рекомендацією не висвітлювати жодної інформації про події у Прип’яті попри наявні чутки. Обласний чиновник рекомендував дочекатися офіційного повідомлення від всесоюзної інформаційної агенції ТАРС, яке буде централізовано надіслано редакціям районних газет.
Опівдні 27 квітня розпочалася евакуація Прип’яті, а наступного дня під тиском обставин на телебаченні з’являється перше офіційне повідомлення про ліквідацію наслідків аварії та створення урядової комісії. Тим часом 29 квітня 1986 року у Миронівці відбувається урочистий мітинг з нагоди відкриття Дошки Пошани трудових колективів Миронівського району. Інформація про захід з’являється на шпальтах газети напередодні Першотравня.
Перша публікація з’явилася у газеті через дванадцять днів після аварії на основі повідомлення від ТАРС. Матеріал був стислим та виваженим: «Роботи по ліквідації ведуться. Все під контролем».
Влітку 1986 року шпальти «Червоної зірки» заполонили матеріали про Чорнобиль. Вони відрізнялися своєю наочністю, а також чітко окресленою соціальною орієнтацією: акцентувалася увага на допомозі, яку надавали мешканці Миронівської громади постраждалим від аварії на ЧАЕС.
«Колективи відпрацьовували по одному-два вихідних і гроші перерахували у фонд допомоги чорнобильцям. Засіб зробили залізничники, їх підтримали трудівники Потоку, Маслівки, комбінату хлібопродуктів, колгоспу імені Бузницького, потім всі трудові колективи.»
«Місячну заробітну плату перерахував інженер цукрозаводу В.Ф. Бондаренко, половину пенсії – пенсіонер Тамара Михайлівна Світуненко з Миронівки та Лариса Марківна Немлієнко з інституту…».
Проте повноцінні аналітичні матеріали про аварію на шпальтах «Миронівського краю» почали з’являтися лише у 1990 році за рік до розпаду СРСР. З моменту проголошення Незалежності України, проблематика ліквідації наслідків на ЧАЕС стала центральною темою на довгі роки.