Жінки-ВПО назвали ключові виклики у приймаючих громадах

Станом на сьогодні в Україні налічується понад 2 млн безробітних жінок із числа ВПО. З тих, що роботу мають, кожна пʼята незадоволена рівнем зарплати на новому місці, а більше ніж третина констатує, що на новому місці не має перспективи кар’єрного та професійного зростання. Відтак, держава має не лише створювати додаткові умови для їх працевлаштування, а місцева влада – сприяти інтеграції у приймаючі громади, а й більше залучати жінок в економічні процеси, що може сприяти збільшенню ВВП країни на третину.

Про це повідомила голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк, посилаючись на результати дослідження «Дієвість політики підтримки економічної активності внутрішньо переміщених жінок як складової раннього відновлення України», проведеного ГО «Аналітичний центр «Соціоконсалтинг».

Вона зазначила, що за даними опитування, жінки становлять 60% внутрішньо-переміщених осіб. При цьому, у середньому не мають роботи 66% всіх переселенців, і більшість з них – 70%, якраз жінки, які не мають ні джерел доходу, ні можливостей для професійного розвитку. Тож проблема підтримки економічної активності стосується безпосередньо 2,3 млн безробітних жінок із числа ВПО.

«У ході опитування жінки-ВПО зазначали, що після переїзду більшість із них зіткнулися із двома найбільш гострими проблемами на ринку праці. Йдеться про брак вакансій загалом, а також про низький рівень оплати праці на наявних вакансіях. Ці проблеми є особливо актуальними у невеликих містах та в більшості західних регіонів, які до війни характеризувалися меншою густотою населення, не мали розвинутого промислового виробництва та вважалися «праценадлишковими», – повідомила Шуляк.

В ході дослідження зʼясувалось, що кожна пʼята з опитаних жінок не має роботи, а більшість працюючих – наймані працівниці. При цьому, більшість жінок, які працюють за наймом, в цілому задоволені ставленням колег, клієнтів і роботодавця, а також умовами праці, включаючи територіальне розташування і режим роботи. Водночас кожна п’ята жінка працює на посаді, яка не відповідає її освіті і рівню кваліфікації.

«Також значна частина респонденток незадоволені (18%) або задоволені частково (44%) рівнем оплати праці. Найгірше серед усіх складових трудової діяльності оцінили респондентки перспективи кар’єрного та професійного зростання: лише 40% – задоволені, 26% – частково задоволені, 34% – не задоволені ними», – навела дані Олена Шуляк.

За її словами, дані опитування свідчать, майже пʼята частина жінок-ВПО на новому місці ведуть підприємницьку діяльність. Частка жінок-підприємиць є дещо вищою серед молоді, що становить 21% серед жінок віком 18–35 років, 17% – у віковій групі 36–45 років та 13% – серед 46–59 річних опитаних. Залученість до підприємництва є суттєво вищою серед більш освічених жінок. Натомість частка найманих працівниць є приблизно однаковою у всіх освітніх групах.

Шуляк переконана – працевлаштування з гідною оплатою праці і створення умов для професійного зростання є одним з тих маяків, які говорять про успішну інтеграцію ВПО у приймаючі громади. І вирішальне слово у цьому саме у місцевої влади – вона не повинна сприймати внутрішньо переміщених осіб як тимчасове явище. Її завдання – інтегрувати ВПО в соціальне й економічне життя громади.

«При цьому, Україні варто запозичити європейські практики працевлаштування жінок з дітьми. Більша залученість жінок в економічні процеси може сприяти збільшенню ВВП країни на третину. Це можливо за рахунок реалізації в Україні більш сучасних гендерних та сімейних практик, створенню мережі дошкільних закладів для дітей 1-3 років тощо», – вважає Шуляк.

Вона зазначила, в Україні, як і в інших країнах, є значний розрив між зайнятістю жінок і чоловіків. Сьогодні в світі працює 50% жінок і 80% чоловіків. В Україні до війни – 47,8% жінок і 62,9% чоловіків. На працевлаштування жінок суттєво впливає саме народження дитини. При тому, що на працевлаштування чоловіків – майже не впливає. І чим більше дітей, тим менший рівень повернень жінок до професійного життя, а відтак і економічного розвитку країни, оскільки вони взаємоповʼязані.

«40% жінок у європейських країнах стверджують, що наявність дітей впливає на їхню кар’єру. Після другої дитини 47% жінок скорочують кількість робочих годин, а після третьої 70% кидають роботу. Тобто вибір жінки народжувати другу чи третю дитину – це потенційно вибір, що значно ускладнить кар’єрний розвиток», – вважає Шуляк.

Вона також додала, що ми маємо вже сьогодні пропонувати ті норми, які забезпечать рівність можливостей, розмірів зарплат за одну й ту саму роботу, недопущення дискримінації за гендерним принципом на робочому місці, у доступі до державних послуг. Україна є кандидатом на повноцінне членство до ЄС, і час втілювати європейські норми не лише в законодавство, але й у повсякденне життя.