Ізоляція vs Співпраця: перспективи розвитку РФ у нових економічних реаліях
Протягом останнього десятиліття міжнародна спільнота протистоїть агресивній політиці російської держави. Анексія Кримського півострова стала головним поштовхом до початку економічної боротьби з Росією.
У 2014 році США та Європейський Союз запровадили міжнародні санкції – політичні та економічні заходи проти Росії. З одного боку, західні країни хотіли уникнути великого конфлікту, а з іншого — завадити завойовницьким планам російського уряду. «Кримські санкції» мали на меті ослабити економіку Росії та змінити характер її зовнішньої політики.
Санкції частково обмежили доступ Росії до світових ринків, зокрема – торгівлі, фінансових операцій, західних технологій та капіталу. Економіка РФ зазнала рецесії, яка супроводжувалася падінням ВВП, слабким рублем та інфляцією.
У відповідь на міжнародний тиск росіяни значно збільшили фінансування своєї військової промисловості, зокрема сприяли розвитку сучасних технологій. Санкції стали символічними у пропагуванні антизахідних настроїв, однак лише посилили авторитарний режим. І, всупереч глобальній опозиції, через вісім років Росія розпочала повномасштабне вторгнення.
Ефект впливу санкцій був неоднозначним. У цьому матеріалі спробуємо з’ясувати чи були санкції справді руйнівними для російської економіки, чи навпаки – створили нові можливості для розвитку.
Кримський урок: від санкцій до повномасштабного вторгнення
Після анексії Кримського півострова Росія зазнала економічного спаду, втрату ринків капіталу і торговельних партнерів, а також скорочення інвестицій. Однак обмеження і заборони не зупинили торгівлю з Росією в глобальному вимірі. Вона вдалася до пошуків нових партнерів та союзників. Унаслідок проведених переговорів, РФ знайшла альтернативні ринки для своїх товарів і послуг. Зокрема, росіяни почали активніше співпрацювати з БРІКС (союзом Бразилії, Росії, Індії, Китаю і ПАР) для розвитку міжнародних економічних відносин. Після переорієнтації міжнародних інтересів Росії, Китай став її найбільшим торговельним партнером, зайнявши домінантне місце країн Європейського Союзу.
Співпраця з країнами БРІКС була особливо плідною для Росії. Країни розширили свої торговельні відносини та підписали угоди про співпрацю в галузі енергетики, науки й технологій, які постраждали внаслідок західних санкцій. Крім того, країни БРІКС виступали зі спільними заявами на міжнародних форумах і підтримували ініціативи один одного. У результаті РФ зайняла доволі вдалу позицію на міжнародній арені, і, завдяки підтримці нових союзників здавалася не надто ізольованою.
Також країна-агресорка посилила співпрацю з країнами Азії та Латинської Америки. Росіяни активно вживали заходів для зміцнення економічних відносин з країнами Євразійського економічного союзу (Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан і Росія). Головна мета нових міжнародних економічних зв’язків полягала у пошуку безпечних джерел інвестицій і технологій у країнах, які не підтримують санкції. Нова зовнішня політика РФ сприяла розвитку її концепції «багатополярного світу» та встановленню альтернативних економічних відносин.
Результати циклу «кримських санкцій» демонструють, що обмеження спричинили серйозні економічні та політичні труднощі для Росії. Країна зіткнулася з рецесією, ізоляцією та труднощами в міжнародних відносинах. Однак російський уряд зміг переорієнтувати галузі економіки на нові ринки. РФ налагодила паралельний імпорт або замінила його виробництвом власних товарів.
Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер зазначав:
«Немає військового вирішення української ситуації. Економічні санкції можуть бути болючими для росіян і збільшити ціну окупації, але не думаю, що економічні заходи примусять пана Путіна змінити свій курс. Більш реалістичний курс – це що Володимир Путін перебуває у Кремлі до 2026 року»
Окрім цього, російський уряд не змінив своїх зовнішньополітичних намірів. Росіяни сприяли розпалу конфлікту на Донбасі та накопичували військову силу в Криму. Російська держава значно збільшила фінансування своєї військової машини. Вісім років Росія впевнено готувалася до масштабної війни.
Відповідь на повномасштабну агресію
Російське вторгнення відкрило лінію фронту не лише в Україні, а й на глобальному рівні. Війна проти України призвела до жорстких санкцій та перерозподілу сил на міжнародній арені. Зауважимо, що у відносинах між країною-агресоркою та іншими державами стався помітний розкол, а економічна та політична боротьба загострилася.
Співдружність демократій неодноразово попереджала, що готова боротися з Росією в разі військового конфлікту. За кілька днів до вторгнення президент США Джо Байден наголосив, що Вашингтон разом зі своїми союзниками НАТО схвалили великий пакет санкцій на випадок російського вторгнення.
Байден попередив, що наслідки санкцій паралізують російську економіку і повністю ізолюють Росію від високотехнологічних винаходів.
«Ми заблокуємо фінансування та нарощування озброєнь Росії. Також ми обмежимо її здатність конкурувати у високотехнологічній економіці 21-го століття», – заявив Джо Байден.
Після 24 лютого понад 40 країн запровадили фінансові, торговельні та персональні санкції. Захід заморозив валютні резерви Росії та конфіскував майно заможних росіян. Російські державні банки були відрізані від світової фінансової системи. Європа відмовилася купувати російські енергоносії, зокрема нафту і вугілля.
У своєму блозі в Twitter Жозеп Боррель звернувся до російських можновладців:
«Тепер не буде шопінгу в Мілані, вечірок у Сен-Тропе та діамантів у Антверпені. Це лише початок».
Таким чином, ЄС і США тиснули на агресора і намагалися домогтися мирного вирішення конфлікту в Україні. Однак російський уряд не змінив своїх намірів і все одно готувався до санкційної боротьби.
«Росія – багата країна бідних людей. Вона була готовою до війни та мала вдалу фінансову форму», – запевнив економіст Костянтин Сонін з університету Чикаго.
Росія та її союзники: формування «нового економічного порядку»
Протягом восьми років «затишшя» Росія мала успішні економічні відносини з країнами БРІКС та Євразійського економічного союзу. Як демонструє статистика, після початку повномасштабної війни Росія лише покращила економічні зв’язки зі своїми постійними партнерами.
Наразі основними торговельними партнерами Росії є Китай, Індія, Білорусь, Туреччина та Казахстан. Товарообіг між цими країнами збільшився в середньому на 37%, досягнувши $342 млрд. Також Росія прагне налагодити торговельні відносини з такими країнами, як Іран, Венесуела і Північна Корея, формуючи своєрідний антизахідний економічний блок. Головною метою співпраці між цими країнами є створення торговельних коридорів для обходу санкцій.
«Президент РФ Володимир Путін та президент Китаю Сі Цзіньпін є ідеологічними союзниками, які не задоволені західноцентричною геополітичною системою, хочуть її поламати», – зазначив дипломат Олександр Хара.
Окрім спільної протидії санкціям, співпраця між цими країнами, особливо Китаєм і Росією, має фундаментальну мету – кинути виклик гегемонії США у світі. Зазначимо об’єднання країн БРІКС не має однозначної антиамериканської позиції.
У інтерв’ю Голосу Америки експерт і головний аналітик Євразійської Групи США Елі Вайн розповів, що в той час, як Китай і Росія намагаються розглядати БРІКС як антиамериканське або антизахідне угруповання, Бразилія, Індія і Південна Африка займають іншу позицію. Він додав, що Бразилія, Індія та ПАР хочуть будувати відносини як з Китаєм та Росією, так і з США та ЄС. Експерт зазначив, що всі країни БРІКС мають розбіжності в поглядах на важливі проблеми Індо-Тихоокеанського регіону, війну в Україні та багато інших питань.
Представник західної демократії – радник з національної безпеки США Джейк Салліван підкреслив, що США не розглядають БРІКС як геополітичних ворогів.
«Ми не розглядаємо те, що БРІКС може перетворитися в якогось геополітичного суперника США чи тому подібне. Це дуже різноманітне об’єднання країн у її теперішньому вигляді – Бразилія, Індія, ПАР – демократичні держави, а Росія і Китай – автократії» – наголосив Салліван.
Ринок зброї в нових умовах: альтернативи для російської армії
Основна мета санкцій, накладених після агресії, – завдати удару по російській військовій промисловості, позбавивши її необхідних матеріалів і технологій для виготовлення озброєння. Окрім втрати імпорту, необхідного для виробництва зброї, Росія також втратила своїх колишніх постачальників. У результаті, країна-агресор повністю замінила свій старий імпорт і переорієнтувала військову машину.
Відтепер найбільшими постачальниками зброї для РФ стали Іран та Північна Корея. Ці держави відкрито підтримують боротьбу проти США та Європи. Міжнародний тиск на ці країни практично не діє, що дозволяє вільно торгувати з Росією. Міжнародна спільнота також звинувачує Китай у підтримці російської армії, але уряд КНР вперто відхиляє ці звинувачення.
Британський аналітик та головний експерт з питань Євразії Chatham House Кір Джайзл констатував, що союзники Росії устаткували процес надходження зброї.
«Можливо, у випадку Північної Кореї вони не забезпечують найвищу якість, але вони забезпечують кількість, а виробництво іранських безпілотників, яке зараз налагоджено в Росії, також означає, що це стабільний конвеєр. Це означає, що на відміну від США, ЄС чи Великої Британії, постачання до Росії фактично безперебійне».
Чи ефективно вплинули санкції на Росію
Нагадаємо, що 13 пакетів санкцій проти Росії мали на меті зупинити війну, ослабити та ізолювати економіку РФ та лишити російську армії військових технологій та іноземної підтримки. У результаті, санкційні обмеження зробили війну дорожчою для Росії, але не зупинили її. Пакети санкцій лише певною мірою обмежили фінансування агресивних бойових дій.
Так, російській економіці завдали значних потрясінь, але станом на зараз РФ отримує надзвичайно великі прибутки в бюджет від продажу нафти та діамантів. Країна-агресор надовго втратила доступ до європейських ринків, але встановила гнучкі торговельні шляхи з країнами Глобального Півдня. Окрім цього, Росія заручилася підтримкою Ірану та КНДР на противагу США. В результаті, міжнародній спільноті стало важче перекрити шляхи обходу обмежень, створені російською владою.
Цілком очевидно, що санкції не змінили зовнішню політику Росії. Навпаки, російська армія продовжує наступати, а країна вже перейшла на воєнні рейки.
На конференції Американської економічної асоціації економіст Олег Іцхокі запевнив:
«Доки Росія продає нафту й газ, з ВВП все буде добре, і з бюджетом все буде добре».
Однак, експерти та економісти запевняють, що санкції мають довгостроковий ефект, який буде помітний декілька років. Поступово росіяни мають відчути тиск, а російська економіка спотвориться.
«Санкції – довготривала гра» – наголосив Іцкохі.
Будемо відвертими, ніхто не вірив, що Росія витримає тиск жорстких санкцій. І оскільки боротьба між Заходом і Росією триває, думки щодо доцільності санкцій розходяться.