Кредитна голка від шприца з вакциною. Як пов’язані транш МВФ і щеплення від коронавірусу

Тільки стало відомо, що до України надійдуть 700 млн дол. другого траншу МВФ, як виявилося, що в Меморандумі з фондом прописано зобов’язання провакцинувати 17 млн українців до кінця року. Паралельно Кабмін ухвалює рішення розширити список професій для обов’язкової вакцинації. До нього потрапили працівники установ соцзахисту, “Укрзалізниці” та “Укрпошти”. Уже через два тижні їх будуть усувати від роботи без збереження зарплати. Збіг?

Про це повідомляє 112-ua.tv.

Хоча прем’єр Шмигаль і розповідає, що примусової вакцинації немає і не буде, фактично він ставить людей в умови “вибору без вибору”, адже звільнятися з роботи в пандемію і кардинально змінювати професію – вкрай важке рішення. І заради чого?

Якщо раніше Україні за кредити доводилося платити виконанням таких хотілок МВФ, як зростання вартості енергоносіїв, яке призводило до здорожчання комунальних послуг для своїх громадян, скорочувати субсидії та обмежувати соціальну допомогу, то тепер влада замахнулася на набагато більше. І все, аби отримати “легкі” гроші від МВФ.

Вакцинація – це особиста справа кожного українця. Вона не може бути предметом спекуляцій і укладення кредитних угод. Наша країна може поставити перед собою планку зі щеплень, але відповідні обіцянки перед зарубіжними партнерами – це як неповага і перед українцями, здоров’я яких і свобода вибору стають розмінною монетою в торгах за “плюшки” для влади, і до самих представників фонду, яким дають ризиковані обіцянки.

На сьогодні план з вакцинації Україна виконує тільки на 54%. Усього щеплено трохи більше 10 млн осіб. Але заради залучення кредитних коштів чиновники готові запустити механізм на повну і прищепити ще 7 млн за місяць. І плювати, що вакцинація перед святами – так собі ідея. Кредит є кредит.

Спочатку в грудні планували прищеплювати максимум мільйон громадян, але Кабмін оновив план вакцинації, і вже з травня вирішили робити мінімум по 5,6 млн щеплень щомісяця.

Ось тільки на практиці отримати ці високі цифри не вдається: у тому ж травні зробили не 5,6 млн, а лише 425 тис. щеплень. Планувалося, що вже з вересня ставитимуть 8 млн доз щомісяця, але й цих показників сягти не вдалося, навіть обмежуючи людям можливості для пересування й роботи. Звідси ростуть ноги і в маячних ідей виплачувати українцям по тисячі гривень за вакцинацію, які не можна витратити ні на комуналку, ні на їжу.

І хоча плюс 6 млн вакцинованих до кінця року – досить нереалістично, українська влада здатна пообіцяти й не таке. Особливо, коли вже півтора року чекають траншу. Україна ось-ось затвердить бюджет з низьким дефіцитом (такою була його умова спрямування коштів). Низький дефіцит означає не прагматичне життя за коштами, а лише те, що наступного року ми не отримаємо жодних гідних соцвиплат, жодних коштів на розвиток економіки, – і це в пандемію.

І куди ж підуть гроші, заради яких влада готова давати настільки серйозні обіцянки? Зважаючи на проект бюджету – на погашення державних боргів. Наступного року нам необхідно віддати 4,63 млрд дол. Тож фактично позика фонду на 700 млн повернеться йому ж.

Україна здатна прожити без цих коштів. У нас є, де брати гроші – було б ефективне держуправління. Якби минулого року з усієї ввезеної до країни електроніки заплатили податки, то одним махом ми покрили б уже чверть цього траншу на 700 млн. Зрештою, можна попросити у фонду реструктуризацію.

Але заради банальної підтримання України на кредитній голці громадянам пропонують стати жертвою деструктивних зобов’язань, акуратно загорнутих у гарну обкладинку занепокоєння про здоров’я народу.

А потім влада ще й дивується, чому довіра громадян до державних інституцій – на рівні плінтуса.

Анна Пєшкова